-------------------------------------------------------------------------------- БРАТИ ЯНСЕНИ Андре Рудгуфт знає братів Янсенів дуже добре і, крім того, він дуже добре знає їхніх голубів. Як відповідальний за селекційну роботу він щороку починаючи від 1976р., їздить до Арендока, щоб купувати птахів у цих всесвітньо відомих любите¬лів голубів. З часом зав'язалась справжня дружба, причому можна без перебільшення сказати, що Андре Рудгуфт став „другом сім'ї3! Андре написав про братів Янсенів кілька статей, які, без сумніву, будуть цікавими. Брати Янсени Якби я був бургомістром Арендока, я би поставив їм пам'ятник, братам Янсенам з Арендока. Відомим і славним у цілому світі. Ім'я, яке навічно буде пов'язаним з голуби¬ним спортом, поки існуватимуть голуби і любителі поштових голубів. їхній поріг вже переступали люди усіх національностей і усіх кольорів шкіри. Голубівники, які хочуть придбати перших янсенівських голубів, а також просто ціка¬ві люди, які хочуть зустрітись із гросмей¬стером спорту поштових голубів. Для іно¬земця це велика честь - бути прийнятим братами Янсенами. В Арендоці вже стало звичним явищем зустрічати відвідувачів. Жоден день не минає без візиту. Причому не раз японці чи американці спеціально приїздять до Бельгії, щоб відвідати братів Янсенів. Як усе почалось? Усе почалось ще в позаминулому сто¬літті, за часів батька Янсена. Генрі Янсен народився у 1872 році і став пристрасним голубівником ще в юнацькому віці. У той час він заклав основу для всесвітньо відомих янсенівських голубів. У Генрі Янсена було дев'ятеро дітей, сім синів і дві доньки. Про цих дітей можна сказати, що вони виросли на пташиному молоці. З того дня, як вони починали хо¬дити, батько брав їх з собою до голубівні. Вони ніяк не могли уникнути голубиних мікробів і з раннього віку пізнали всі про¬фесійні таємниці. Що стосується приби¬рання голубівень, то тут дівчата не мали права відставати від хлопців. Починаючи з 1935-го року батько Янсен обмежився тільки спостереженнями за голубами, а вся робота по їх утриманню лягла на плечі молодшого покоління. Друга світова війна Під час Другої світової війни голубиний спорт у Бельгії чотири роки був у стані застою. У братів Янсенів було в цей час приблизно 50 голубів. В час війни у голубів не було можливості для вільного польоту. Якщо окупаційним властям ставало відо¬мо, що хтось попри заборону дозволив собі влаштувати вільний політ для своїх голубів, всіх голубів негайно конфіскову-вали. Але голуби Янсенів і під час війни мали вільний політ. Так, наприклад, влітку їх вжео 4.30 таємно випускали політати, а о 5.00, як правило, всі знову були в голубівні. У садку Янсени спорудили великий вольєр, 10x7 метрів, який сполучався з їхньою садовою голубівнею. Голуби, у яких не було вільного польоту, як приміром мо¬лодняк, могли цілий день заряджатись сонцем і свіжим повітрям. Ім'я „Ясен-Арендок" стало поняттям у голубиному спорті ще до війни. Навіть у воєнні роки безперервно приїжджали клієнти, щоб придбати пару яєць чи молодих голубів. При чому в той час платили не завжди грішми, багато голубів обміняли на зерно чи на пшеницю. Після Другої світової війни Одразу ж після Другої світової війни, вже в 1945 році, знову почали проводитись польо¬ти з Кьєврена (близько 140 км від Арен дока). Починаючи з 1946 року знову стартували польоти з Франції. У 1945 році брати Янсени виступали ви¬ключно з молодими голубами. При цьому успіхи були такими видатними, що конку¬ренти просто попадали. „Вондерфоске", „Годе Маліє", „Блауве", який був сином „Раппена" від 1935 року - всі вони голуби-чемпіони як у змаганнях, так і в селекції. Братів Янсенів побоювались не лише в Арендоці. І за межами рідної спілки вони брали участь у набільш відомих перегонах. Якщо у їхньому районі влаштовувались ве¬ликі змагання - брати Янсени вирушали в дорогу, щоб випустити своїх голубів у Ретьє, Турнгоуті, Восселарі, Равелсі, Оуд-Турнгоуті, Геренталсі, Ґелі, Мерспласі, Кастерле, Ліх-тарті, Вліммерені, Ґєрле і навіть у Геіст-оп-ден-Берґ. Коли говорити про їхніх голубів, то це завжди були супер-голуби. У 1945 році вони випустили у Реньє трьох молодих голубів. Це були „Вондерфоске", „Маліє" і „Донкере". З цими голубами вони зайня¬ли 1, 3 і 9 місця. 29-го серпня 1948 року вони їдуть з 14 голубами до Турнгаута, щоб випустити їх у переліт з Нойона (220 км). В день випуску погода була хороша, і вітер дув з північного сходу. Проти 526 голубів брати Янсени завоювали 1, 2, З, 4, 5, 6, 7, 13, 17, 28, 31, 65, 96 і 174 місця. Всі призи, які були виділені для цих зма¬гань, вони повезли того дня з собою до Арендока. Тобто всі гроші і ще чотири велосипеди. Одного вихідного дня 1945 р. брати Янсени захотіли дати голуба „Маліке" на змагання у Турнгаут. „Маліке", який був тоді ще молодим голубом із 11-денним пташеням у гнізді, повернувся додому з поля аж о шостій вечора. Того дня Янсени випустили тільки двох голубів проти 200 у класі дорослих і 200 у класі молодняка. Результат: „Маліке" здобув 17-ше місце серед дорослих і серед молоді, а інший голуб - 3-тє місце серед дорослих і молоді. До цих трьох прикладів можна без кінця додавати ще інші. Проаналізу¬вавши ці факти, я дійшов висновку, що голубівні Янсенів одразу ж після війни були заселені видатними голубами. І свою славу вони здобули, звісно ж, не просто так. У часи батька Сьогодні без медикаментів не обходиться. Перед Другою світовою війною і одразу ж після неї ще не було такого висловлювання як „медичний догляд", але були такі супер-голубівні, як у братів Янсенів. Тому у мене таке запитання до братів Янсенів: Ли готові ви розповісти нашим читачам, що за часів батька давали голубам?" Відповідь: „Звичай¬но, ми розповімо. І ви побачите, що в нас і сьогодні та ж сама система". „Авіол" ми даємо голубам відтоді, як себе пам'ятаємо. Час від часу невеличку дозу у питну воду. Після повернення зі змагань голуби, як правило, отримують мед з питною водою. Коли носи голубів бували не білі, ми да¬вали їм носові краплі „Брукс". Колись ми регулярно ходили до коваля і забирали воду, в якій охолоджували кінські підкови після кування. Потім цю воду ми частенько давали голубам. Час від часу ми клали до поїлки з водою заржавілий цвях. Хворого голуба лікували солодким жиром чи пташиним зірочником. Час від часу ми давали голубам яснотки пурпурової для очищення крові. Ось ті суттєві особливості, які нам вдалось одразу пригадати. Це, звісно, не так багато, але наші голуби як раніше, так і сьогодні все це отримують. Брати Янсени розповіли Андре Рудгуфту, що вони регулярно використовують ці два старі продукти, які продаються виключно в аптеках Бельгії. АндееРУДГУФТ. (ДАЛІ БУДЕ) |